CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Хр. 21
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1-а хронiки

Розділ 21

1 І повстав сатана́ на Ізраїля, і намо́вив Давида перелічи́ти Ізраїля.

2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: „Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!“

3 І сказав Йоа́в: „Нехай Господь додасть до наро́ду Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій ца́рю, раби мого пана? На́що буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?“

4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьо́му Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму.

5 І дав Йоав Давидові число пере́ліку наро́ду. І було́ всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витяга́ють меча, а Юди — чотири сотні й сімдеся́т тисяч чоловіка, що витягають меча.

6 А Левія та Веніямина він не перерахува́в серед них, бо царське́ слово було огидою для Йоа́ва...

7 І було зло в Божих оча́х на ту річ, — і Він ударив Ізраїля!

8 І сказав Давид до Бога: „Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!“...

9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи:

10 „Іди, і бу́деш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Госпо́дь: Три карі кладу́ Я на те́бе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ тобі“.

11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому́: „Так сказав Госпо́дь: Ви́бери собі:

12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втіка́ння перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганя́тиме тебе́, чи три дні Господнього меча та морови́ці в Краю́, і Ангол Господній бу́де нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну́ Я Тому́, Хто послав мене“...

13 І сказав Давид до Ґада: „Тяжко мені дуже! Нехай же впаду́ я в руку Господа, бо дуже велике Його милосе́рдя, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“

14 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдеся́т тисяч чоловіка!

15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб зни́щити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це ли́хо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: „Забагато тепер! Попусти свою ру́ку!“ А Ангол Господній стояв при то́ці євусе́янина Орнана.

16 I підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був ви́тягнений меч, скеро́ваний на Єрусалим. І впав Давид та ті старші́, покриті вере́тами, на обличчя свої.

17 І сказав Давид до Бога: „Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці ві́вці — що́ зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на наро́ді Твоє́му, щоб погубити його“.

18 А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити же́ртівника для Господа на току євусе́янина Орнана.

19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені.

20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, похова́лися. А Орнан молотив пшеницю.

21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із то́ку, і поклонився Дави́дові обличчям до землі.

22 І сказав Давид до Орнана: „Дай же мені місце цього то́ку, й я збудую на ньому же́ртівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, — і буде стри́мана морови́ця від наро́ду“.

23 І сказав Орнан до Давида: „Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в оча́х його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопа́лення, а молота́рки — на дро́ва, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!“

24 І сказав цар Давид до Орнана: „Ні, бо купу́ючи, куплю́ за срібло повної ваги, бо не піднесу́ твого в жертві для Господа, і не спалю́ цілопа́лення да́рмо!“

25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень ше́клів.

26 І збудував там Давид же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому́ огнем із небе́с на же́ртівник цілопа́лення.

27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до пі́хов його́.

28 Того ча́су, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току́ євусе́янина Орнана, то прино́сив там жертву.

29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та же́ртівник цілопа́лення були того ча́су на па́гірку в Ґів'оні.

30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настра́шився меча Господнього Ангола.

Первая летопись

Глава 21

1 Сатана восстал на Исраил и побудил Давуда устроить перепись населения Исраила.

2 Давуд сказал Иоаву и начальникам войска: – Пойдите, произведите перепись исраильтян от Беэр-Шевы на юге до Дана на севере и доложите мне, чтобы я знал, сколько их.

3 Но Иоав ответил: – Пусть Вечный умножит количество Своего народа стократно. Разве не все они, господин мой царь, твои рабы? Зачем мой господин хочет это сделать? Зачем ему наводить грех на Исраил?

4 Но царское слово оказалось сильнее слова Иоава, и Иоав ушёл, прошёл по всему Исраилу и вернулся в Иерусалим.

5 Иоав представил Давуду результаты переписи. Во всём Исраиле было один миллион сто тысяч мужчин, способных владеть мечом, включая четыреста семьдесят тысяч в Иудее.

6 Но Иоав не включил в общее число роды Леви и Вениамина, потому что приказ царя ему не понравился.

7 Этот приказ был неугоден и Всевышнему, и Всевышний наказал Исраил.

8 Тогда Давуд сказал Всевышнему: – Сделав это, я совершил великий грех. Теперь я молю Тебя, сними вину с Твоего раба! Я поступил безрассудно.

9 Вечный сказал Гаду, провидцу Давуда:

10 – Иди и скажи Давуду: Так говорит Вечный: «Я предлагаю тебе три наказания. Выбери, каким из них Мне наказать тебя».

11 Гад пришёл к Давуду и сказал ему: – Так говорит Вечный: «Выбирай:

12 или три года голода, или три месяца опустошения врагами, когда их меч будет неотступно преследовать тебя, или три дня меча Вечного – это дни мора в стране, когда Ангел Вечного станет губить людей по всей земле Исраила». Итак, обдумай это и реши, что мне ответить Пославшему меня.

13 И Давуд сказал Гаду: – Мне очень тяжело. Пусть лучше я попаду в руки Вечного, ведь Его милость очень велика, но не дай мне попасть в человеческие руки!

14 И Вечный послал на Исраил мор, и погибло семьдесят тысяч исраильтян.

15 И Всевышний послал Ангела, чтобы Тот погубил Иерусалим. Но когда Ангел стал истреблять город, Вечный увидел это и пожалел о бедствии, и сказал Ангелу-губителю: – Довольно! Опусти Свою руку! Ангел Вечного стоял тогда над гумном иевусея Арауны. .

16 Давуд поднял взгляд и увидел Ангела Вечного, Который стоял между землёй и небом с обнажённым мечом в руке, протянутым в сторону Иерусалима. И Давуд со старейшинами, одетые в знак раскаяния в рубище, пали лицом на землю.

17 Давуд сказал Всевышнему: – Разве не я велел пересчитать народ? Я согрешил и сделал зло, а эти овцы – что они сделали? Вечный, мой Бог, пусть же Твоя рука обратится на меня и на мою семью, но не дай Твоему народу погибнуть от мора.

18 Тогда Ангел Вечного повелел Гаду сказать Давуду, чтобы тот пошёл и построил жертвенник Вечному на гумне иевусея Арауны.

19 И Давуд пошёл, как повелел через Гада Вечный.

20 Когда Арауна молотил пшеницу, он обернулся и увидел Ангела. Четверо сыновей Арауна, которые были с ним, попрятались.

21 Давуд пришёл к Арауне, и когда Арауна посмотрел и увидел Давуда, он вышел из гумна и поклонился Давуду лицом до земли.

22 Давуд сказал ему: – Отдай мне своё гумно, я построю на его месте жертвенник Вечному, чтобы прекратился мор среди народа. Продай его мне за полную цену.

23 Арауна сказал Давуду: – Бери его! Пусть господин мой царь делает то, что ему угодно. Вот, я отдаю волов для всесожжения, молотильную доску на дрова и пшеницу для хлебного приношения. Я отдаю всё это.

24 Но царь Давуд ответил Арауне: – Нет, я заплачу тебе полную цену. Я не возьму для Вечного того, что принадлежит тебе, и не стану приносить жертву, которая мне ничего не стоила.

25 И Давуд заплатил Арауне более семи килограммов золота за это место.

26 Давуд построил там жертвенник Вечному и принёс всесожжения и жертвы примирения. Он призвал Вечного, и Вечный ответил ему, послав огонь с небес на жертвенник для всесожжений.

27 После этого Вечный сказал Ангелу, и тот вложил Свой меч в ножны.

28 В то время Давуд, увидев, что Вечный ответил ему на гумне иевусея Арауны, стал Ему приносить там жертвы.

29 Священный шатёр Вечного, который сделал в пустыне Муса, и жертвенник для всесожжений находились в то время в Гаваоне.

30 Но Давуд не мог пойти туда, чтобы говорить с Вечным, потому что боялся меча Ангела Вечного.

1-а хронiки

Розділ 21

Первая летопись

Глава 21

1 І повстав сатана́ на Ізраїля, і намо́вив Давида перелічи́ти Ізраїля.

1 Сатана восстал на Исраил и побудил Давуда устроить перепись населения Исраила.

2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: „Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!“

2 Давуд сказал Иоаву и начальникам войска: – Пойдите, произведите перепись исраильтян от Беэр-Шевы на юге до Дана на севере и доложите мне, чтобы я знал, сколько их.

3 І сказав Йоа́в: „Нехай Господь додасть до наро́ду Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій ца́рю, раби мого пана? На́що буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?“

3 Но Иоав ответил: – Пусть Вечный умножит количество Своего народа стократно. Разве не все они, господин мой царь, твои рабы? Зачем мой господин хочет это сделать? Зачем ему наводить грех на Исраил?

4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьо́му Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму.

4 Но царское слово оказалось сильнее слова Иоава, и Иоав ушёл, прошёл по всему Исраилу и вернулся в Иерусалим.

5 І дав Йоав Давидові число пере́ліку наро́ду. І було́ всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витяга́ють меча, а Юди — чотири сотні й сімдеся́т тисяч чоловіка, що витягають меча.

5 Иоав представил Давуду результаты переписи. Во всём Исраиле было один миллион сто тысяч мужчин, способных владеть мечом, включая четыреста семьдесят тысяч в Иудее.

6 А Левія та Веніямина він не перерахува́в серед них, бо царське́ слово було огидою для Йоа́ва...

6 Но Иоав не включил в общее число роды Леви и Вениамина, потому что приказ царя ему не понравился.

7 І було зло в Божих оча́х на ту річ, — і Він ударив Ізраїля!

7 Этот приказ был неугоден и Всевышнему, и Всевышний наказал Исраил.

8 І сказав Давид до Бога: „Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!“...

8 Тогда Давуд сказал Всевышнему: – Сделав это, я совершил великий грех. Теперь я молю Тебя, сними вину с Твоего раба! Я поступил безрассудно.

9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи:

9 Вечный сказал Гаду, провидцу Давуда:

10 „Іди, і бу́деш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Госпо́дь: Три карі кладу́ Я на те́бе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ тобі“.

10 – Иди и скажи Давуду: Так говорит Вечный: «Я предлагаю тебе три наказания. Выбери, каким из них Мне наказать тебя».

11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому́: „Так сказав Госпо́дь: Ви́бери собі:

11 Гад пришёл к Давуду и сказал ему: – Так говорит Вечный: «Выбирай:

12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втіка́ння перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганя́тиме тебе́, чи три дні Господнього меча та морови́ці в Краю́, і Ангол Господній бу́де нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну́ Я Тому́, Хто послав мене“...

12 или три года голода, или три месяца опустошения врагами, когда их меч будет неотступно преследовать тебя, или три дня меча Вечного – это дни мора в стране, когда Ангел Вечного станет губить людей по всей земле Исраила». Итак, обдумай это и реши, что мне ответить Пославшему меня.

13 І сказав Давид до Ґада: „Тяжко мені дуже! Нехай же впаду́ я в руку Господа, бо дуже велике Його милосе́рдя, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“

13 И Давуд сказал Гаду: – Мне очень тяжело. Пусть лучше я попаду в руки Вечного, ведь Его милость очень велика, но не дай мне попасть в человеческие руки!

14 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдеся́т тисяч чоловіка!

14 И Вечный послал на Исраил мор, и погибло семьдесят тысяч исраильтян.

15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб зни́щити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це ли́хо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: „Забагато тепер! Попусти свою ру́ку!“ А Ангол Господній стояв при то́ці євусе́янина Орнана.

15 И Всевышний послал Ангела, чтобы Тот погубил Иерусалим. Но когда Ангел стал истреблять город, Вечный увидел это и пожалел о бедствии, и сказал Ангелу-губителю: – Довольно! Опусти Свою руку! Ангел Вечного стоял тогда над гумном иевусея Арауны. .

16 I підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був ви́тягнений меч, скеро́ваний на Єрусалим. І впав Давид та ті старші́, покриті вере́тами, на обличчя свої.

16 Давуд поднял взгляд и увидел Ангела Вечного, Который стоял между землёй и небом с обнажённым мечом в руке, протянутым в сторону Иерусалима. И Давуд со старейшинами, одетые в знак раскаяния в рубище, пали лицом на землю.

17 І сказав Давид до Бога: „Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці ві́вці — що́ зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на наро́ді Твоє́му, щоб погубити його“.

17 Давуд сказал Всевышнему: – Разве не я велел пересчитать народ? Я согрешил и сделал зло, а эти овцы – что они сделали? Вечный, мой Бог, пусть же Твоя рука обратится на меня и на мою семью, но не дай Твоему народу погибнуть от мора.

18 А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити же́ртівника для Господа на току євусе́янина Орнана.

18 Тогда Ангел Вечного повелел Гаду сказать Давуду, чтобы тот пошёл и построил жертвенник Вечному на гумне иевусея Арауны.

19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені.

19 И Давуд пошёл, как повелел через Гада Вечный.

20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, похова́лися. А Орнан молотив пшеницю.

20 Когда Арауна молотил пшеницу, он обернулся и увидел Ангела. Четверо сыновей Арауна, которые были с ним, попрятались.

21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із то́ку, і поклонився Дави́дові обличчям до землі.

21 Давуд пришёл к Арауне, и когда Арауна посмотрел и увидел Давуда, он вышел из гумна и поклонился Давуду лицом до земли.

22 І сказав Давид до Орнана: „Дай же мені місце цього то́ку, й я збудую на ньому же́ртівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, — і буде стри́мана морови́ця від наро́ду“.

22 Давуд сказал ему: – Отдай мне своё гумно, я построю на его месте жертвенник Вечному, чтобы прекратился мор среди народа. Продай его мне за полную цену.

23 І сказав Орнан до Давида: „Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в оча́х його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопа́лення, а молота́рки — на дро́ва, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!“

23 Арауна сказал Давуду: – Бери его! Пусть господин мой царь делает то, что ему угодно. Вот, я отдаю волов для всесожжения, молотильную доску на дрова и пшеницу для хлебного приношения. Я отдаю всё это.

24 І сказав цар Давид до Орнана: „Ні, бо купу́ючи, куплю́ за срібло повної ваги, бо не піднесу́ твого в жертві для Господа, і не спалю́ цілопа́лення да́рмо!“

24 Но царь Давуд ответил Арауне: – Нет, я заплачу тебе полную цену. Я не возьму для Вечного того, что принадлежит тебе, и не стану приносить жертву, которая мне ничего не стоила.

25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень ше́клів.

25 И Давуд заплатил Арауне более семи килограммов золота за это место.

26 І збудував там Давид же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому́ огнем із небе́с на же́ртівник цілопа́лення.

26 Давуд построил там жертвенник Вечному и принёс всесожжения и жертвы примирения. Он призвал Вечного, и Вечный ответил ему, послав огонь с небес на жертвенник для всесожжений.

27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до пі́хов його́.

27 После этого Вечный сказал Ангелу, и тот вложил Свой меч в ножны.

28 Того ча́су, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току́ євусе́янина Орнана, то прино́сив там жертву.

28 В то время Давуд, увидев, что Вечный ответил ему на гумне иевусея Арауны, стал Ему приносить там жертвы.

29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та же́ртівник цілопа́лення були того ча́су на па́гірку в Ґів'оні.

29 Священный шатёр Вечного, который сделал в пустыне Муса, и жертвенник для всесожжений находились в то время в Гаваоне.

30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настра́шився меча Господнього Ангола.

30 Но Давуд не мог пойти туда, чтобы говорить с Вечным, потому что боялся меча Ангела Вечного.

1.0x